Дурман брехні
Есмеральда Еверфрі
Дурман брехні витає у повітрі, Ховаючись між сторінок реклами. Усі слова настільки приторно-привітні, Що страшно зустрічі із вашими думками. Ви з усмішкою вдарите у спину, Із вибаченням витрете клинки. Не знати б вас ні в злу, ні в добру днину, Та у житті бувають помилки. Хоч раз та підсковзнуся на дорозі, Зверну на темну сторону буття. І знов побачу на тривог морозі Всі найстрашніші світу почуття. Холодні вирла препарують душу, Доки уста ведуть у мочарі. До щирості, на жаль, вас не примушу, Натомість розпалю снів ліхтарі. Можливо, в них сховаюсь від обману, Що переплів усі життя вузлами. Та не знайти там ліків від бурану Мрій-планів, пошрамованих прутами.
2020-01-13 15:29:34
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Есмеральда Еверфрі
рядок чи стовпчик?
Відповісти
2020-01-13 16:40:53
Подобається
Есмеральда Еверфрі
Дякую))).
Відповісти
2020-01-13 17:14:03
Подобається
Есмеральда Еверфрі
еммм...ну, не знаю - мені наче підходить))). ще завтра на свіжу голову гляну - може що і зрозумію;).
Відповісти
2020-01-13 17:15:00
Подобається
Інші вірші поета
Міський мотив Легке перо змінив тепер есток Шлях правди Ми всі часом
Інші поети
Hannah
@hananahQbanna
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11508
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3309