Не повернуся
Пістрять вогнями вікна й ліхтарі, Спішать додому змучені обличчя. Ну що ж, давай між нас заключимо парі, Що не моє це місто і сторіччя. Гудуть машини, спека не спадає, І молодь рве на дрібне шмаття тишу. Мене ніхто серед цих вулиць не чекає, Я просто йду і своїм світом дишу. Рутинний день - таких було не мало, А ще один такий же завтра буде. Моя свідомість з болем підняла забрало, Постоїть мить й до себе знов відбуде. Рюкзак на плечі, в ньому все, що треба. Прощальних слів нікому не пишу. В комфорті й благах зникла будь-яка потреба, А душу рве на волю, тож спішу. Ось скоро край, я стану на дорогу, На розвитку міраж не оглянуся. Піду подалі від чужих бездушшя й смогу. Забуду. Утечу. Не повернуся.
2019-09-10 04:38:17
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4827
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2047