Чи чуєш?
Есмеральда Еверфрі
Чи чуєш: гукає вперед нас Дорога? Хоч раз відчував поклик дальньої-далі? Чи рвалося серце від цього порога, Пройти всі стежки: щасливі й невдалі? Цей Шлях, безсумнівно, загублений в часі: Не має "своєї", "чужої" епохи. І ті, хто на нього стають в кожній расі, Блукають світами віки і ще трохи. Свій кожному Шлях - ним чужий не пройде. І мандри твої вже навік неповторні... Душа кожна спокій тоді віднайде, Коли перешкоди здолає умовні.
2019-05-22 19:46:22
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Asmit Kot
Дуже красивий вірш)💞
Відповісти
2019-05-24 16:59:58
1
Есмеральда Еверфрі
@Asmit Kot Дякую))
Відповісти
2019-05-24 18:50:19
Подобається
Інші вірші поета
Так, я пúшу про осінь... Вітер Ти сама Ви настигаєте мене
Інші поети
Annie
@asc
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1485
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1782