Чи чуєш?

Есмеральда Еверфрі

Чи чуєш: гукає вперед нас Дорога? Хоч раз відчував поклик дальньої-далі? Чи рвалося серце від цього порога, Пройти всі стежки: щасливі й невдалі? Цей Шлях, безсумнівно, загублений в часі: Не має "своєї", "чужої" епохи. І ті, хто на нього стають в кожній расі, Блукають світами віки і ще трохи. Свій кожному Шлях - ним чужий не пройде. І мандри твої вже навік неповторні... Душа кожна спокій тоді віднайде, Коли перешкоди здолає умовні.

2019-05-22 19:46:22

4

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Asmit Kot

Дуже красивий вірш)💞

Відповісти

2019-05-24 16:59:58

1

Есмеральда Еверфрі

@Asmit Kot Дякую))

Відповісти

2019-05-24 18:50:19

Подобається

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

44

34

8154

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1325