Казки
Перебільшено добрі та світлі казки, Нереально солодкі фальшиві герої: Все це давнього майстра брехливі мазки На картині, де правди ще менше ніж зброї. Ми зростаємо, ними оплутані в сіті, Все чекаєм на доброго принца із мрії. Але доля б'є правдою кожного в світі - Просто є досі ті, хто не втратив надії. Кажуть, вірити треба завжди тільки в краще, Але що, як з очей давно впала облуда, І життя виглядає як діло пропаще? Тільки більшає болю та сліз амплітуда. Колір награний не застилає більш зору, Всі шаблони вщент знищила циніка сила. Їдка мова душі нас лікує від мору, Що сама ж роками раніше створила. Перебільшено добрі та чисті слова, Одурманений мозок їм вторить шалено. Суперечка смаків, що віками трива: Після неї на серці постійно черлено.
2019-09-09 18:43:22
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Субстанція Ночі
Обожнюю твої вірші)) Кожного разу якийсь шедевр!)
Відповісти
2019-09-09 19:16:51
Подобається
Есмеральда Еверфрі
@Субстанція Ночі дякую))) стараюся всим Вогнем).
Відповісти
2019-09-09 19:57:45
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4514
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1508