Казки
Перебільшено добрі та світлі казки, Нереально солодкі фальшиві герої: Все це давнього майстра брехливі мазки На картині, де правди ще менше ніж зброї. Ми зростаємо, ними оплутані в сіті, Все чекаєм на доброго принца із мрії. Але доля б'є правдою кожного в світі - Просто є досі ті, хто не втратив надії. Кажуть, вірити треба завжди тільки в краще, Але що, як з очей давно впала облуда, І життя виглядає як діло пропаще? Тільки більшає болю та сліз амплітуда. Колір награний не застилає більш зору, Всі шаблони вщент знищила циніка сила. Їдка мова душі нас лікує від мору, Що сама ж роками раніше створила. Перебільшено добрі та чисті слова, Одурманений мозок їм вторить шалено. Суперечка смаків, що віками трива: Після неї на серці постійно черлено.
2019-09-09 18:43:22
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Субстанція Ночі
Обожнюю твої вірші)) Кожного разу якийсь шедевр!)
Відповісти
2019-09-09 19:16:51
Подобається
Есмеральда Еверфрі
@Субстанція Ночі дякую))) стараюся всим Вогнем).
Відповісти
2019-09-09 19:57:45
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3316
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4827