Наступний крок
Нестерпна спека й океан кислот - сотні дощів, що не несуть життя. Мій одяг змокнув, висох й пересох, як і слова, що надто схожі на сміття. Пустельний вітер б'є стрілою в ребра, і повертає погляд від мети. Шлях без дороги, компаса і карти. Все, що я знаю - мушу далі йти. Іти невпинно, вперто, попри гар, безводдя, вітер, голод, холоди. Кудись вперед - не повернуть назад - шукаючи в піску шматки слюди. Нести життя через смертельний світ, забувши про образи і борги. У серці берегти вогонь добра, бриз миру й холод мудрості пурги. І програвати кожен новий бій, якщо сильнішою вважать жорстокість, І вигравати свій наступний крок, якщо душею все ж керує совість.
2019-06-24 12:06:37
10
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1978
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2597