Наступний крок
Есмеральда Еверфрі
Нестерпна спека й океан кислот - сотні дощів, що не несуть життя. Мій одяг змокнув, висох й пересох, як і слова, що надто схожі на сміття. Пустельний вітер б'є стрілою в ребра, і повертає погляд від мети. Шлях без дороги, компаса і карти. Все, що я знаю - мушу далі йти. Іти невпинно, вперто, попри гар, безводдя, вітер, голод, холоди. Кудись вперед - не повернуть назад - шукаючи в піску шматки слюди. Нести життя через смертельний світ, забувши про образи і борги. У серці берегти вогонь добра, бриз миру й холод мудрості пурги. І програвати кожен новий бій, якщо сильнішою вважать жорстокість, І вигравати свій наступний крок, якщо душею все ж керує совість.
2019-06-24 12:06:37
10
0
Інші вірші поета
Memento Казки ми з тобою Хлесткі слова
Інші поети
Марія
@VictoriaLerua
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1570
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2323