Наступний крок
Нестерпна спека й океан кислот - сотні дощів, що не несуть життя. Мій одяг змокнув, висох й пересох, як і слова, що надто схожі на сміття. Пустельний вітер б'є стрілою в ребра, і повертає погляд від мети. Шлях без дороги, компаса і карти. Все, що я знаю - мушу далі йти. Іти невпинно, вперто, попри гар, безводдя, вітер, голод, холоди. Кудись вперед - не повернуть назад - шукаючи в піску шматки слюди. Нести життя через смертельний світ, забувши про образи і борги. У серці берегти вогонь добра, бриз миру й холод мудрості пурги. І програвати кожен новий бій, якщо сильнішою вважать жорстокість, І вигравати свій наступний крок, якщо душею все ж керує совість.
2019-06-24 12:06:37
10
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2590
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13148