Ми йшли разом

Есмеральда Еверфрі

Ми йшли разом, і кожен у свій бік. Здавалося б, ось я - лиш руку простягни. Та це ілюзія і видимість, яка, однак дає нам сили далі йти. Що бачиш ти, він чи вона? Через який етюд чия проходить стежка у цю мить? У мене тиша, попіл й хмарні небеса... Похмуро? Мертво? Кроку не спинить... Яка у кого ціль? Яку ціну заплачено за карту до мети? Чи не втрачаємо себе так заодно? Та за спиною лиш горять мости... Горять вони і відчувати жаль, я ніби й мушу, та нема за чим: Даремний поспіх, смертний трунок, біль - їх жар мостів перетворив у дим. Свій кожен крок роблю на страх і ризик, не знаючи, що далі жде в пітьмі, Та це все вибір, і ціна терпима - гірка реальність направляє в сні. Тривожний шепіт вітру в голові доповнює ритмічний серця стук: Мій світ помер, чужі світи підуть, і так допоки не загине звук...

2019-06-26 18:30:13

5

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12355

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2349