Всесвітня гра
Хто направляв всі пера літописців? Чия фантазія під маскою Історії? Яка частина правди, де теорії? Де відповідь знайти для реалістів? Як справді все було? Що «дописали»? Яка прозоро роль у цім для нас? А був колись добра і правди час, Чи то ілюзії, що для народу склали? Триває гра... Чи в шахи, чи в театр. Для неї поле - всього лиш Земля. І не кажіть, що це - «деза» Кремля. Не вистачає лиш глядацьких шатр. Все ж ні: не видно ще того маестро, Який вважає, що керує дійством. Хоча, для нас, охоплених помостом, Важливий зміст, що виведе перо. Чи це колись скінчиться врешті-решт, Чи, може, лиш театр - відвічна доля світу? Не знаю...не готую по цім звіту, Мені все це подібне на арешт...
2019-05-03 19:39:48
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1999
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4969