Всесвітня гра

Есмеральда Еверфрі

Хто направляв всі пера літописців? Чия фантазія під маскою Історії? Яка частина правди, де теорії? Де відповідь знайти для реалістів? Як справді все було? Що «дописали»? Яка прозоро роль у цім для нас? А був колись добра і правди час, Чи то ілюзії, що для народу склали? Триває гра... Чи в шахи, чи в театр. Для неї поле - всього лиш Земля. І не кажіть, що це - «деза» Кремля. Не вистачає лиш глядацьких шатр. Все ж ні: не видно ще того маестро, Який вважає, що керує дійством. Хоча, для нас, охоплених помостом, Важливий зміст, що виведе перо. Чи це колись скінчиться врешті-решт, Чи, може, лиш театр - відвічна доля світу? Не знаю...не готую по цім звіту, Мені все це подібне на арешт...

2019-05-03 19:39:48

Інші вірші поета

Так, я пúшу про осінь... Тебе знову не бачать Дурман брехні Ледве теплий чай

Інші поети

Arif Babatinca

@arif_babatinca

LenaLee97

@LenaLee97

prabhat

@prabhat

Схожі вірші

Всі

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2438

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13397