Всесвітня гра

Есмеральда Еверфрі

Хто направляв всі пера літописців? Чия фантазія під маскою Історії? Яка частина правди, де теорії? Де відповідь знайти для реалістів? Як справді все було? Що «дописали»? Яка прозоро роль у цім для нас? А був колись добра і правди час, Чи то ілюзії, що для народу склали? Триває гра... Чи в шахи, чи в театр. Для неї поле - всього лиш Земля. І не кажіть, що це - «деза» Кремля. Не вистачає лиш глядацьких шатр. Все ж ні: не видно ще того маестро, Який вважає, що керує дійством. Хоча, для нас, охоплених помостом, Важливий зміст, що виведе перо. Чи це колись скінчиться врешті-решт, Чи, може, лиш театр - відвічна доля світу? Не знаю...не готую по цім звіту, Мені все це подібне на арешт...

2019-05-03 19:39:48

3

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

5

11169

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1047