Мій дім
Почуй мій чистий голос між холодних стін, Відчуй тугу, що рветься крізь смішки, Пройди до правди через залу змін, І не забудь на стіл поставити чашки. Закип'ячу води, перенесу вітраж; Налий чайку з меліси й полину. Це мій щоденний і затертий антураж - Бути закутою в будівлі площину. Не червоній - я часто не дивлюсь; Не підглядаю за тобою в спальні. Сама часом таким життям нуджусь, Але зате не виженеш з читальні. Ми вечорами можем спілкуватись, Але залишу за собою всі права. В моїй історії попрошу не копатись, Не для людей біль душу розрива... Почуй мене у тихім передзвоні шиб. Відчуй ту радість, капельку насмішки. Ну що ж, не стій - заходь углиб, А я погляну, де там мої кішки...
2019-09-09 18:47:24
2
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13524
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13084