Мій дім
Есмеральда Еверфрі
Почуй мій чистий голос між холодних стін, Відчуй тугу, що рветься крізь смішки, Пройди до правди через залу змін, І не забудь на стіл поставити чашки. Закип'ячу води, перенесу вітраж; Налий чайку з меліси й полину. Це мій щоденний і затертий антураж - Бути закутою в будівлі площину. Не червоній - я часто не дивлюсь; Не підглядаю за тобою в спальні. Сама часом таким життям нуджусь, Але зате не виженеш з читальні. Ми вечорами можем спілкуватись, Але залишу за собою всі права. В моїй історії попрошу не копатись, Не для людей біль душу розрива... Почуй мене у тихім передзвоні шиб. Відчуй ту радість, капельку насмішки. Ну що ж, не стій - заходь углиб, А я погляну, де там мої кішки...
2019-09-09 18:47:24
2
0
Інші вірші поета
Тяжко взяти уперше перо Ми маримо Нічне шосе Тиша
Інші поети
ORCHAK
@aleksandr_kotsupal
Helen Roo
@Helen_Roo
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14337
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11493