Ти знаєш, що ти не вічний?
Есмеральда Еверфрі
Ти знаєш, що ти не вічний, І тут на землі усе Має присмак швидкотічний? Ти задумувався про це? Твої мрії і бажання - Вони цінні лише тобі. Ну а роздуми і вагання - Їх не візьме ніхто собі. Ти не зможеш з собою забрати Після смерті свої надбання: Славу й владу - на таке там чхати; Та й багатство помчить в небуття. Лише дух твій піде у вічність - Там завжди є лиш два шляхи: Пекло й рай, або злоба і милість. Ось такі-то стоять терези. Ти знаєш, що ти не вічний, Але можеш змінити усе? Обери лише шлях незмінний, Той, що зве тебе не в лихе.
2018-04-21 14:36:19
10
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
дякую)
Відповісти
2020-08-31 06:20:37
Подобається
Інші вірші поета
Таємниця кожного Ось моя заслуга Ти сама My thoughts
Інші поети
Lucian J. Sources
@lucianj_sources
Irynka Ukrainka
@irynkaukrainka
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9458