Дарма

Есмеральда Еверфрі

І дарма, що часом тобі робиться важко. Це лиш світ. Проти тебе лиш світ. Шлях митця ти не знав, якщо не було страшно, За життя, за любов, за трудів твоїх плід. Ти малюєш картинку наступного кроку, Та не так, дуже часто не так. Справді йдеш по поверхні реальності моху... Наче птах, обезкрилений птах. І блищить слова міць, кличе в серці струна... І тремтиш. Ти від того тремтиш. Не зробити удар, не підняти клинка - Звук не можеш дібрати. Бурчиш. Біг на місці забрав увесь залишок сну І втомив. Невимовно втомив. Зупиняєшся, пишучи фразу одну: «Сам знайшов, сам беріг, сам згубив» І дарма, що часом в тобі квітне туга. Тільки ти. Проти світу лиш ти. Честь ще біла, і совість, на диво, суха. Йди вперед. Без повернення йди.

2019-08-23 17:36:30

20

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Есмеральда Еверфрі

@Лія Антонова ахахах, ты очень интересно обработала, что все, кроме начала сбилось с ритма😉. Не знаю, возможно;). Как-то мне звучит как должное, но еще позже перечитаю, когда этот вариант забудется). За начало спасибо😊.

Відповісти

2019-08-23 18:20:43

Подобається

Лія Антонова

@Есмеральда Еверфрі по факту нужно только концовку чуток поменять и будет то что нужно. Всего 4 строчки последние.

Відповісти

2019-08-23 18:24:54

Подобається

Есмеральда Еверфрі

@Лія Антонова спасибо) проверю обязательно).

Відповісти

2019-08-23 18:47:22

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

16

5540

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4242