Дарма
І дарма, що часом тобі робиться важко.
Це лиш світ. Проти тебе лиш світ.
Шлях митця ти не знав, якщо не було страшно,
За життя, за любов, за трудів твоїх плід.
Ти малюєш картинку наступного кроку,
Та не так, дуже часто не так.
Справді йдеш по поверхні реальності моху...
Наче птах, обезкрилений птах.
І блищить слова міць, кличе в серці струна...
І тремтиш. Ти від того тремтиш.
Не зробити удар, не підняти клинка -
Звук не можеш дібрати. Бурчиш.
Біг на місці забрав увесь залишок сну
І втомив. Невимовно втомив.
Зупиняєшся, пишучи фразу одну:
«Сам знайшов, сам беріг, сам згубив»
І дарма, що часом в тобі квітне туга.
Тільки ти. Проти світу лиш ти.
Честь ще біла, і совість, на диво, суха.
Йди вперед. Без повернення йди.
2019-08-23 17:36:30
20
4