Ти
Ти сховала всі рани на самому дні Своїх омутів листопадово-сумних. Пальці грають мінорні акорди сумні, Котрих час відібрати у тебе не встиг. Ти зуміла забути про власну печаль, Що закована, спутана струнами слів. Без вагання крокуєш в незвідану даль Шляхом тих, кого світ так і не зрозумів. Ти навчалась з усмішкою йти по життю, Навіть знаючи про неминучість падінь. Ловиш вітер волоссям й, віддавшись чуттю*, Уявляєш небачену ще височінь. Ти тримаєш удар, ігноруючи біль, Ігноруючи силу-силенну образ. Хай часом із вуст сипляться перець і сіль Поміж стриманих, злегка холодних тих фраз. Тільки темної ночі, закрившись одна, Гірко плачеш від в книгах прожитих страждань. Забуваєш про сталь, відчуваєш сповна, Що самотність - не завжди найкраще з бажань. *чуття - тут в значенні "інтуїція"
2021-01-02 08:29:52
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Есмеральда Еверфрі
дякую) і так, про самотність я знаю дуже добре, ми з нею давні друзі))
Відповісти
2021-01-02 09:32:30
Подобається
Есмеральда Еверфрі
дякую)
Відповісти
2021-01-02 10:06:15
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4028
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4387