А знаєш...
А знаєш, нас покинуть ще не раз,
Всі ті, чиї ми здійснювали мрії.
І раптом перетворимось в баласт
Для тих, кого тягнули з безнадії
Угору.
Нам ніж у спину встромлює не брат
Чи ладо*, хоч весь час здавались ними.
У них серця, на жаль, граніту шмат,
Та й душі їхні бачаться пустими,
Мов прірва.
І, знаєш, до людей нести добро
Так боляче, й здається, що даремно
Рвеш жили чи приймаєш під крило,
Бо знищують, бо втоптують на дно
Безжально.
Ти дивишся на тих, хто без вагань
Іде по головах, а часом і «по трупах»,
Все думаєш, що може твій вогонь
Слід в меч перетворити, всім на острах
І помсту.
А знаєш, нас підставлять ще не раз,
Бо їх інакше просто не навчили.
Та якщо зникне світло з-поміж нас,
То значить, в світі людяність вже вбили
Назавжди.
*ладо - архаїзм. Означає коханий, милий, «світло моїх очей» і т.д.
2020-04-08 06:10:09
8
1