А знаєш...
Есмеральда Еверфрі
А знаєш, нас покинуть ще не раз, Всі ті, чиї ми здійснювали мрії. І раптом перетворимось в баласт Для тих, кого тягнули з безнадії Угору. Нам ніж у спину встромлює не брат Чи ладо*, хоч весь час здавались ними. У них серця, на жаль, граніту шмат, Та й душі їхні бачаться пустими, Мов прірва. І, знаєш, до людей нести добро Так боляче, й здається, що даремно Рвеш жили чи приймаєш під крило, Бо знищують, бо втоптують на дно Безжально. Ти дивишся на тих, хто без вагань Іде по головах, а часом і «по трупах», Все думаєш, що може твій вогонь Слід в меч перетворити, всім на острах І помсту. А знаєш, нас підставлять ще не раз, Бо їх інакше просто не навчили. Та якщо зникне світло з-поміж нас, То значить, в світі людяність вже вбили Назавжди. *ладо - архаїзм. Означає коханий, милий, «світло моїх очей» і т.д.
2020-04-08 06:10:09
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Есмеральда Еверфрі
спасибо. Решила немного поэкспериментировать.
Відповісти
2020-04-08 09:34:44
Подобається
Інші вірші поета
Таємниця кожного Твій порт Тебе знову не бачать Чи чуєш?
Інші поети
Ava Brown
@avaontiana08
Любов Гаврищук
@lyubov_gavrishchuk
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4705
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3245