Вони живі, хай тільки під пером
Вони живі, у кожного свій шлях,
І мрії також боляче реальні.
Та безнадія у чужих очах
Підтверджує, настільки ми безжальні.
До створених фантазією лиць,
До ніжних посмішок, закованих в кайдани.
І їх ніхто не звільнить із темниць,
Бо то все ж дім, попри болючі рани.
І кожен шрам на серці та тілах
Їх змінює на викувані з сталі.
Чи відобразяться на їх творцях,
Чи перегорнеш все і рушиш далі?
А читачам також часом болить,
Гірка сльоза розпечено-шалено
Від тих рядків жорстоких струменить,
Де вже останнє падає знамено...
Вони живі, хай тільки під пером,
Але їх очі пломенять вогнями.
Хтось їхню роль випалює тавром
Чорнильних букв на сторінках ночами...
2020-03-25 15:07:49
6
0