Істинна весни
Весна запашна, Вродлива, кохана, Розквітла в барвистім вбрані. Ніжнішої діви нема на Землі. Закоханий погляд пронизує ґрунт, Важкий і холодний, Пригнічений сноведінням зими. Брехня! Насамперед- весняна стужа, Бранка зими, що тиждень за тижнем Падає в ноги могутній сестрі. І знов постає, Схолоджена вітром, Пронизана тугою й слізьми. Навколо пустиня, Сумні переспіви птахів. Навколо могили, Гробниці для сну, Весняні пісні-воскресіння Сонливих дерев, всього, що живе, Ще дихає тихо над нею. Народження приспаних В могилах квітів. А потім вже гарна, велична, Кохана, бажана для всіх, Освітлена сонцем весна.
2021-04-01 06:40:00
14
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Такий ніжний - ніжний вірш, як юна дівоча душа
Відповісти
2023-09-03 20:07:14
1
Міріам Міест
@Н Ф дякую ♥️ Це приємно, що вірш надає таку легку, свіжу атмосферу
Відповісти
2023-09-06 07:18:18
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2425
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1553