З патріотичних
Міріам Міест
Не можу писати про страх і насилля Для розваг і щекотання его та вмінь. Коли мій народ плаче Від болю, Змагаючись з нелюдською, Містичною жорстокістю. Коли крик жертв насилля є насправді і їх голоса кричать до самих Небес благанням... Не можу описати страх, Дивлячись в очі дитини застелені сльозами, Батьків, що втратили янголя І закоханих, Що не знають історії Шекспіра про Ромео і Джульєтту, Бо у них своє чисте кохання, Що не стане світовим, Але щирішого за нього не знайдеш у романах. Не можу вигадати страшнішого, Ніж руїни на лоні України...
2023-02-26 19:51:41
8
0
Інші вірші поета
На серветці у темному світлі кафе І знову про Буття й Людину Не забувай ніколи мати Індивідуальніст
Інші поети
Visha
@cuckoo_brunette
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3609
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11238