Я лише тінь
Я лише тінь в моєму серці, Неначе розжареним залізом прикута до того містечка, де все найпотаємніше ховається від полум'я святого. Я там печу, я там жеврію, я там плекаю всі надії. Коли у всіх відкриті брами, і ролі всі відкриті в п'єсі, Я лиш одну сторінку у руках тримаю, Ту, що у тіні мого серця. Я вже не бачу поза ролі Свого обличчя й гриму навіть, Я той листок прикути хочу клеймом при свічці храму світла, Де тінь - то правда, світло- брами. Та тінь- то те, чого пізнав лише мій Бог, Ті брами- шлях непрохідний до неї.
2023-05-29 22:36:28
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Міріам Міест
✨🥰 моє серце автора зворушене
Відповісти
2023-08-02 12:37:02
Подобається
Н Ф
Думаю, що у кожного в душі є такий потаємний куточок, де квітне сад мрій. Туди не хочеться впускати нікого зайвого.
Відповісти
2023-09-03 19:59:06
1
Міріам Міест
@Н Ф цей куточок часто дуже вразливий, туди рвуться, це оберігається. Інколи це стає місцем відпочинку, а інколи місцем зародження почуттів. Дякую за Ваш коментар ♥️
Відповісти
2023-09-06 07:23:55
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5493
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4520