Мова
Міріам Міест
Розфарбуй небо холодним цвітом, Звільни птицю із темниці, Дай їй битися у груди Так, щоб ребра заломились. Не кажи їй: злодій-злодій! Дай натомість з уст злетіти, Співом тим, що у клітках Мусила мовчати строго.
2023-05-27 13:36:18
10
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Дуже сподобався рядок "звільни птицю із темниці". Він саме на часі)
Відповісти
2023-09-03 20:01:54
1
Міріам Міест
@Н Ф так, болить душа на цю тему і не можливо просто спостерігати, а творчість створена, щоб говорити.
Відповісти
2023-09-06 07:22:01
1
Н Ф
@Міріам Міест Так, творчість створена для того, щоб поділитись своїм баченням світу з іншими)
Відповісти
2023-09-06 17:33:51
1
Інші вірші поета
Мовчи З патріотичних Істинна весни Індивідуальніст
Інші поети
Юлія Тодер
@yuliya_toder
Ledi_Alina03
@Ledi_Alina03
Трояндочка
@Rose_Senorita
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3903
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4617