ПРИТУЛОК ВІРИ
ПРИСТРАСТЬ
МРІЇ
ПОШЕПКИ
БІЛІ ДНІ
ДІМ
ПОГЛЯДИ
ВІТЕР ЗМІН
ДОЩ
З ВІКОМ
НА КРАЮ ПЛАНЕТИ
ПОГЛЯДИ

Я не встиг на декілька слів, 

і ми розчинилися в поглядах мільйонів.

Я не дійду до тебе, мені не знайти тих світів,

серце пробити наскрізь отруйним градом.


Ми виросли з тобою посеред пустелі,

під сонцем смертельним згорали.

Ти живеш в мені безмежним станом,

будеш моїми снами.


Не проростай в мені, я не твоя земля,

Квітам не вирости на спаленій душі,
і з кожним днем таких, як я — все більше,

більше на землі.


2018








© МОРГАН РЕЙ,
книга «WHEN WE WERE YOUNG».
Коментарі