ДОЩ
Дощ змиє усі сліди,
Всі прощання як вічна хвилина.
Між безмежністю сотень "ти"
Я нещасна, самотня людина.
Вода стече разом з безсиллям
Давши ще подих,
Наповнивши силами,
Я бачу тебе у краплях прозорих.
Я чекатиму твого дзвінка,
Ти знайдеш мене на початку світання.
Я шукатиму твої сліди,
Для зустрічі, а не прощання.
Ти зникаєш знову і знову,
Не чуєш ні плачу, ні зову.
А я іду оголеним нервом,
Ось ти танцюєш, оазис напевно.
Я зникаю у твоїх світанках,
Де самотність загоює рани.
Там де вірність єдине бажання,
Що передвісник любові й страждання.
Загортаюсь у твої обійми,
Що живуть у спогадах вільних.
Я заручник свого кохання,
Вбиєнний жорстоким мовчанням.
В співавторстві з : @Sam_littail
" Ось про це любов — про дотик. Інколи обійми можуть бути найміцнішою фортецею від усіх буревіїв, злив та негод.
В цих обіймах можна знайти те, що не знаходив на світанку, не розгледів серед безмежності людей, не прочитав в тисячах книг.
Ось про це любов..."
Всі прощання як вічна хвилина.
Між безмежністю сотень "ти"
Я нещасна, самотня людина.
Вода стече разом з безсиллям
Давши ще подих,
Наповнивши силами,
Я бачу тебе у краплях прозорих.
Я чекатиму твого дзвінка,
Ти знайдеш мене на початку світання.
Я шукатиму твої сліди,
Для зустрічі, а не прощання.
Ти зникаєш знову і знову,
Не чуєш ні плачу, ні зову.
А я іду оголеним нервом,
Ось ти танцюєш, оазис напевно.
Я зникаю у твоїх світанках,
Де самотність загоює рани.
Там де вірність єдине бажання,
Що передвісник любові й страждання.
Загортаюсь у твої обійми,
Що живуть у спогадах вільних.
Я заручник свого кохання,
Вбиєнний жорстоким мовчанням.
В співавторстві з : @Sam_littail
" Ось про це любов — про дотик. Інколи обійми можуть бути найміцнішою фортецею від усіх буревіїв, злив та негод.
В цих обіймах можна знайти те, що не знаходив на світанку, не розгледів серед безмежності людей, не прочитав в тисячах книг.
Ось про це любов..."
Коментарі