ЧАСТИНА ТРЕТЯ

НОА

ХОЛОД ТИШІ

— Ти оселилася в моєму домі,

як подруга, ровесниця.

І я приймаю твій голос,

Тиша...»

НОА

— Не бійся сказати, що ти відчуваєш, коли втрачаєш частину себе! Кожна втрата це здобуття! — голос Лів був настільки співзвучний з болем Ноа, що здавалося, вони зливаються в одну мелодію, в єдину ноту, яка кричить про допомогу, про те, про що так рідко люди говорять у слух.

Світ справді дивовижний своїми потворностями. Все більше і більше людей говорять відкрито про дискримінацію, про жіноче насильство, расизм, про рівність ЛГБТ суспільства, але так мало говорять про потаємне, про те, що так глибоко всередині, що ніхто не бачить.

Скільки людей щодня проливають сльози від образи, розчарування чи невдач? Якби кожен говорив про це, полегшало б? Чи це було б черговим підтвердженням того, що цей світ зітканий зі смутку та кохання? Так багато зламаних, надламаних, жертв та катів.

Люди грають безліч ролей, проживають безліч різних втілень і життів і яке з них справжнє? Напевно, та, яку людина сама вибирає і приймає. Не можна говорити, що ті люди, які успішні — просто щасливчики, адже успіх приходить тільки до тих, хто до нього справді готовий і це фатальна праця. Не можна говорити про людину, яка живе на вулиці, що вона сама в цьому винна. Так багато різних доль, щасливих і нещасних, довгих і тривалих миттєвостей.

Життя Ноа було чимось дивовижним для оточення, яких зачаровував його голос, зовнішність та весь його образ. Серед людей він був сильним, певною мірою авторитетним, а коли залишався із самим собою розумів, що цей образ на публіку, захисна реакція на цей світ. Здавалося, що він створений не для цього часу, міста чи навіть планети.

— Я боюся, що те, що я так довго створював, звалиться в момент моєї слабкості. Що я здаюся надто сентиментальним. І якщо це станеться, я хочу зникнути, поїхати так далеко, куди буду в змозі — Ноа говорив абсолютно серйозні речі, про які не міг говорити з Еллі, але цілковито міг довірити Лів.

— Тоді, рано чи пізно ти все одно повернешся до того місця, з якого ти розпочав свою подорож.

— У будь-якому випадку, рано чи пізно, це має статися. То може краще побачити світ, пізнати незвідане, заборонене, незнайоме?

Ноа мав рацію, як і Лів. Кожна з думок правильна у своєму прагненні бути почутою.

Найголовніша нагорода – це вміння слухати. І вшановуються її лише ті, хто почув себе, свій внутрішній голос, з яким люди так рідко розмовляють. Якщо людина хоч одного разу почує свій внутрішній голос, значить зрозуміє невимовне, незвідане, то що щодня мовчазно доносить нам всесвіт.

У світі все відбувається одночасно, а не послідовно. Нас привчили, що все, що відбувається закономірно, так, як зручно людям.

Кожен наш вчинок змінює події у багатьох місцях одночасно. І чим більше людина про це думає, тим складніше здаватися чимось важливим для людей, які повірили в нього.

— Знаєш, може Джулія могла б жити, якби вчинок якоїсь людини не вплинув на її долю. Може цією людиною був я, чи навіть ти? — запитання Ноа було болючим для обох. Здавалося, що тисячі кинджалів встромляються в серце одночасно і воно розривається від пекучого, тупого болю, який неможливо вгамувати.

— Твоя сестра була особливою не лише для тебе, Ноа. Не лише для тебе.