«ЖИТТЯ ПРОДОВЖУЄТЬСЯ»

НОА

Музика створена для смутку. Щасливі люди дивляться фільми, нещасні лікують душу музикою.

Її дотики, співзвучні з дотиками тиші, вони ніби рідні, такі різні, але водночас такі близькі за своїм наповненням.

Лів була дорослою дитиною, яка була втягнута в мрії, справжні оповіді, які надихали та наповнювали. Там дівчина могла бути справжньою собою і не дивитися на шаблони та стереотипи суспільства. Ноа знав її так давно, що не порахувати скільки годин вони говорили через телефон, скільки всього пройшли в горі, і радості.

Вони були дуже схожі, але Ноа любив музику, а дівчина фільми, мабуть, в ній було більше частинок справжнього щастя.

- Ноа, коли ти розлучився з Еллі, ти розумів, що втратив щось важливе для себе? Чи це розлучення було звільненням від лещат відстані? - Відмінною рисою Лів було те, що вона була надмірно прямолінійною і говорила про все, що думає в ту саму мить.

— Я дуже сильно сумніваюся, що те кохання, в яке я вірив, було взаємним. У житті все відбувається послідовно. Я любив і мене, безумовно, любили, але це завжди не збігалося за часом та обставинами. Завжди були якісь «АЛЕ», які не давали сповна пізнати справжні почуття.

— Напевно, в цьому є сенс життя, сенс розуміння і пізнання світу, розуміння себе. Знаєш, я ніколи не відчувала, як це ЛЮБИТИ, не розуміла, як люди йдуть на безглузді вчинки в ім'я ЛЮБОВІ. — Лів говорила з таким захопленням про все, що кожен хто чув її, потрапляв у полон цього голосу. — І я впевнена, що не все розумію, не все знаю. Але знаєш, я б хотіла бути тією людиною, яка робить такі вчинки, яка ночами не спить, думаючи про когось.

— Ти можеш бути цією людиною, якщо цього захочеш! — Ноа був наполегливий, різкий у своїх словах, ніби знав, що бездоганно правий.

— Знаєш, я радий, що ти став саме такою людиною. Ти виростив у собі такого величезного титана, чия сила, як полюси, притягують все світле, все чисте. Я пам'ятаю тебе, як маленького хлопця, якому було важливо те, що відбувалося в миттєвості. Згодом ти почав думати про те, про що думають після сорока.

— Я завжди думаю про те, що буде потім, завжди. Я не знаю, до чого готуватися, але відчуваю, що йдуть великі зміни. Я сподіваюся, що я зможу їх прийняти та зрозуміти зміст між рядками.

Готуватись до чогось завжди складно. Немає нічого небезпечнішого за невиправдані надії та нездійсненні мрії. Вони такі ж небезпечні як складний ніж у кишені жінки, що п'яна від ревнощів.

Чоловіки відчувають це зовсім інакше, вони вміють говорити про це, не тримаючи всю агресію та образу в собі.

Чи можна бути готовим до того, чого ти ще не пізнав? Що потрібно робити для того, щоб наблизитись до відповідей?

Напевно, варто навчитися чути себе, свій внутрішній голос, своє справжнє і правдиве нутро, яке не бреше і не вдає.

Дуже важливо вірити в те, що життя продовжується. Що смерть це не кінець, а початок чогось нового, що розставання це лише закінчення шляху, кінцева станція, з якої необхідно зійти. Життя дається не тільки для того, щоб жити заради бажаного, заради бажання або хтивості, а для того, щоб за цей короткий термін, який комусь здається вічністю, можна було почути себе, навчитися слухати, а не тільки чути. Завданням кожної людини рано чи пізно зіткнутися з минулим та майбутнім. Ти можеш виїхати кудись настільки далеко, де на тебе чекає майбутнє, існування якого залежить від твого вчинку, і минуле, яке білою дорожньою смугою тягнеться за тобою.

— Тоді, можливо, варто просто не узагальнювати все і жити заради чогось великого, того, що не так легко зрозуміти? Може це має бути мрія, яка не повинна бути виконана? — запитання Лів змушували замислитися Ноа щодо свого світогляду та світовідчуття, яке в якісь моменти готове було впасти, як картковий будиночок.

-Може просто варто бути, а не здаватися.