НОА

— Навіщо кидатися словами, без них і так боляче, я не вмію дихати, коли любов не гріє…

Що означає втратити? Розлука це море суму та образи на відстань, обставини, людей та вчинки.Це пітьма, яка проривається через всі щілини, хоче поглинути твою душу. Хто винен в тому, що ти відмовився від людини, або ж навпаки? Кого звинувачувати у скоєнні злочині проти душевних струн? Хто той вандал, що збезчестив, зруйнував храм під назвою душа?

Не варто шукати не винних серед людей, чистих серед брухту брехні та злоби. Ми всі похоронені під уставами суспільства, стереотипів та правил. Люди загубилися в пошуку своїх, продали свою душу купцям за кілька монет, поклоняючись облудним королям. Найважливіше, що людина може зробити для себе — це пам'ятати хто вона, та ким хоче стати. Прагнення перемогти кожен день, стати краще — це цінніше всіх монет королів, та ідолів.

– В тебе має бути чітке розуміння того, що все, що відбувається з тобою — це результат твоїх дій та рішень, детермінація. Життя — це безкрайнє море, а ти в ньому самотній човник, що перевозить пасажирів в пошуку своїх. Цей цикл ніколи не зупиниться, не розірветься, немов гордіїв вузол, який тільки сміливі розв'яжуть.

– Я знаю, Ноа. Сьогодні мій човник пришвартувався на твоєму березі, щоб згодом назавжди відпливти в вільне мандрування.

Як сильно може поранити слово? Це ніж в самісіньке серце чи куля в скроні?

Слово єдина зброя від якої немає ліків, порятунку, або ж захисник костюмів, бронежилетів. Від них неможливо сховатися. Адже навіть знаходячись в повній самотності вони будуть пробиратися крізь щілини своїми щупальцями, стискати шию, мучити сумнівами, поселяючи у твоїй свідомості страх від якого забракне сили позбутися.

Якось за розмовою з подругою, Ноа сказав, що якби він втратив руку чи ногу при якихось нез'ясованих подіях, він все одно відчував себе щасливим.

— Чому ти так говориш?

— Тому, що просто уяви: ти все своє життя бачила світ і в одну мить бачиш лише темряву. І зовсім не важливо чи був цей світ чистим, без злих поглядів та трагічних подій. Світ вартий того, щоб люди його бачили. А якщо ти в один момент свого життя втрачаєш цю здатність, стаєш сліпим кошеням, якого будуть тупцяти та бити ті хто бачить. Це парадокс цього світу. Жорстокість, що міцно переплітається з любов'ю та ненавистю, підтримкою та зрадою.

— Що ти хочеш цим сказати? Тому що поки я не можу зрозуміти.

— Зазвичай люди самотні в душі. Навіть коли вони в соціумі, популярні та успішні. Але в принципі — самотні. І, я думаю, що ми шукаємо тих, хто своїм дотиком змінить нас, зробить щасливим. Мені, як і кожній людині потрібен той супергерой, який може обійняти мене, вилікувати мої рани.

Ось про це любов — про дотик.