ЧАСТИНА СЬОМА

ЩАСТЯ КРИЄТЬСЯ У ПРОСТОТІ

«Щастя криється у простоті

кожного погляду,

кожного дотику.»

Саме Життя

- І повернутися в ті місця, де ще горять серця. Мені б до безумства хотілося б бути для Вас чимось цінним, важливим та необхідним! — слова Ноа звучали як справжня молитва, що пробирає до тремтіння, до кісток.

Його перша зустріч із читачами була особливою. Зібралося трохи більше півсотні людей, але всі здавалися такими рідними, такими необхідними. Наче все те, про що він писав, вирвалося зі сторінок і втілилося в реальність.

У цьому й крилося його щастя – у здобутті своїх, рідних.

Як часто люди звертають увагу на деталі? Чи помічав їх Ноа колись? Чи просто дотримувався того, що диктує суспільство? Коли ж людина набуває справжнього щастя і що означає це набуття, втрату чи нагороду?

Про щастя не говорять надто багато, воно, як тиха гавань, яка має належати лише тому, хто її знайшов.

— Я пам'ятаю, що в дитинстві мав багато мрій, які рано чи пізно мали здійснитися. Я відчував це, і мені здавалося, що це почуття, світло веде мене до чогось важливого та цінного. Зараз я зрозумів, що це світло вело мене до Вас. До тих, хто своєю любов'ю приніс у мій світ весну та літо.

Кожні обійми з людиною це маленькі відблиски щастя, що здатні зробити світ кращим і якби люди обіймалися частіше... Про це кохання – про дотик.

Ноа їхав на зустріч з Лів, яка вірила в нього з першого дня, була музою, що надихає стати кращим і прагнути вершин. Як багато у світі важить слово – воно здатне стати найсильнішою зброєю, мотивацією великих прагнень, болем душі. Ноа і Лів були схожі своїм наповненням, вони ніколи не кидалися словами, не говорили те, в чому не впевнені й це був головний елемент їхньої дружби, спорідненості.

— Еллі б пишалася тобою, а Джулія плакала від щастя... — на обличчі дівчини промайнули відблиски від сліз, що скупчились у куточках очей, як маленькі краплі роси на тонкому листі трав.

— Мені достатньо того, що ти пишаєшся. Це головне здобуття у моєму житті. Ти й сама знаєш, що час назад не повернути, як ніхто знаєш, — теплі, водночас сильні, але такі трепетні обійми Ноа миттєво зігріли охололу душу Лів і на якусь мить вона перенеслася на спогади про Джулію. — Ми будемо щасливі з тобою, не дивлячись на негаразди, холоди та вітри. Нам для щастя багато не треба, головне знайти своїх та заспокоїтися. Я вже щасливий.

— Знаєш, іноді я почуваюся неповноцінною, не такою, як почувається звичайна людина. І я не хочу сказати, що я особлива, зовсім ні. Я лише хочу сказати, що я досі не знайшла частину себе, той втрачений елемент цілого без якого складно.

— У тобі живе такий величезний всесвіт, що в ньому можна загубитися і більше ніколи не знайтись. Серед міст та країн, республік та цілих континентів. У твоїх глибинах усі відповіді, важливо лише почути себе, вслухатися у свою Безодню, яка шепоче всі відповіді.

— Мій човен пливе, пасажирів переправляючи, торкаючись берегів, але щастя так і не знайшов.

— Щастя – це ти. Твої вади та поразки, перемоги та тріумфи. Ти, Лів, і є щастя.

Кожна зустріч, це здобуття, яке є неповторним, важливим і безумовним.

У цьому й криється щастя. В обіймах та дотику, у коханні, повазі.

Людина стає щасливою тільки тоді, коли в її будинок приходить найрідкісніший гість – вона сама.

МОРГАН РЕЙ 2021