МІЖ НАМИ
Між нами безодня, Між нами півкроку, Кохання, страждання, І вічності дотик. Між нами півкроку, Між нами дні й роки. Де спрагла надія, Що сповнена віри. Де вільна людина - В кайданах безсильна. Де сповнені дії Зради й насилля. Між нами Безодня, Між нами півкроку. Я в рабстві любові, Я знаю цей дотик.
2023-07-29 13:40:09
19
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
МОРГАН РЕЙ
@Олег Шаула , обов'язково спробую послухати і почитати щось на цю тему) дякую тобі ❤️
Відповісти
2023-07-29 21:30:19
1
Олег Шаула
@МОРГАН РЕЙ тоді наш одеський чел Clonnex підійде, хоча не знаю що в нього там з римами. Паліндрома раджу Останній танець, просто щоб відчути що таке класно наримована поезія, + там і по тексту все добре. Для повного ефекту відкриваєш текст і вивчаєш, як саме він складає слова у рими. Небагато магії, просто голова має навчитись працювати у такому режимі, щоб підбирати це все. Зубами-забави, без інтернету інтернети-витинати, гасло-оргазму, вареників-непереливки, захват поросячий-жакєти Версаче. Це буквально я рядок за рядком пишу, такі рими дуже просто писати, коли маєш досвід і чуйку.
Відповісти
2023-07-29 21:31:41
1
Lexa T Kuro
Мені сподобався вірш, досить щирий 👍🙏💫 бо штучне видно одразу... Пишіть, як відчуваєте - це головне в поезій, на мій погляд.😉✨☀️
Відповісти
2023-07-30 09:33:10
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
129
26
4268
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11003