СУЗІР'Я
Ми розсипані пилом сузір'я, Ми волошки на полі безкраїм. Одинокі ми в цьому світі, Що жорстокий, без жодних правил. Де любов піддається питанню, На яке відповісти не в змозі, І ці всі німі намагання - Як хробак, що повзе по дорозі. Віднайти в собі сили, наснагу, І здолати самого себе. Посадити квіти біля порогу, Там моя душа проросте. Не топчи її чуєш, не треба! Вона й так ледве жива. Адже всі свої сили й старання - Присвятила тобі, до кінця.
2022-10-01 16:30:42
14
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Сандра Мей
Пробило на сльозу від такої реалії...
Відповісти
2022-10-27 17:01:27
1
МОРГАН РЕЙ
Відповісти
2022-10-27 19:23:44
Подобається
МОРГАН РЕЙ
@Сандра Мей , дякую 💙💛
Відповісти
2022-10-27 19:23:51
1
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
103
15
15590
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1731