Плащ
Твої очі - як лабіринт, Що так легко в них заблукати І табличку з надписом "ВИХІД" Ти зумів вчасно забрати. Я гуляла завжди під дощем, Ти так часто на це ображався, І хотів стати для мене плащем, І від грому страшного сховати. Я любила присмак вина Тебе завжди це хвилювало, Я п'яніла від тебе сповна Мені так тебе бракувало. Твої губи , як нікотин... Що завжди мені було мало... І потреба в тобі росла, І без тебе так сумно ставало. А кохання в душі прокидалось, І чекали було вже нестерпно, Але так й не зуміла зізнатись Тільки дим випускала у небо. Кожну думку ловила про тебе , Не зуміла від них звільнитись Та байдужу із себе вдавала, Тільки б знову в душі не розбитись. А ти знаєш, я справді кохала, Не вдавала, і ролей не грала, Я в обіймах твоїх тонула, І вночі на тебе чекала. І гуляючи під дощем, Добре знала, почнеш ображатись. Ти лиш став для мене плащем, Під яким так любила ховатись.
2019-09-12 17:38:13
6
0
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1569
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1986