Плащ
Твої очі - як лабіринт,
Що так легко в них заблукати
І табличку з надписом "ВИХІД"
Ти зумів вчасно забрати.
Я гуляла завжди під дощем,
Ти так часто на це ображався,
І хотів стати для мене плащем,
І від грому страшного сховати.
Я любила присмак вина
Тебе завжди це хвилювало,
Я п'яніла від тебе сповна
Мені так тебе бракувало.
Твої губи , як нікотин...
Що завжди мені було мало...
І потреба в тобі росла,
І без тебе так сумно ставало.
А кохання в душі прокидалось,
І чекали було вже нестерпно,
Але так й не зуміла зізнатись
Тільки дим випускала у небо.
Кожну думку ловила про тебе ,
Не зуміла від них звільнитись
Та байдужу із себе вдавала,
Тільки б знову в душі не розбитись.
А ти знаєш, я справді кохала,
Не вдавала, і ролей не грала,
Я в обіймах твоїх тонула,
І вночі на тебе чекала.
І гуляючи під дощем,
Добре знала, почнеш ображатись.
Ти лиш став для мене плащем,
Під яким так любила ховатись.
2019-09-12 17:38:13
6
0