Плащ

Nika_Antonni

Твої очі - як лабіринт, Що так легко в них заблукати І табличку з надписом "ВИХІД" Ти зумів вчасно забрати. Я гуляла завжди під дощем, Ти так часто на це ображався, І хотів стати для мене плащем, І від грому страшного сховати. Я любила присмак вина Тебе завжди це хвилювало, Я п'яніла від тебе сповна Мені так тебе бракувало. Твої губи , як нікотин... Що завжди мені було мало... І потреба в тобі росла, І без тебе так сумно ставало. А кохання в душі прокидалось, І чекали було вже нестерпно, Але так й не зуміла зізнатись Тільки дим випускала у небо. Кожну думку ловила про тебе , Не зуміла від них звільнитись Та байдужу із себе вдавала, Тільки б знову в душі не розбитись. А ти знаєш, я справді кохала, Не вдавала, і ролей не грала, Я в обіймах твоїх тонула, І вночі на тебе чекала. І гуляючи під дощем, Добре знала, почнеш ображатись. Ти лиш став для мене плащем, Під яким так любила ховатись.

2019-09-12 17:38:13

6

0

Схожі вірші

Всі

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

5322

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2770