Фарбами
Ти потрібен мені як небо, А без неба я не жива. Я померла богиня Геба Попіл хвиль на твоїх губах. І моїми віршами сказано, те, як сильно тебе люблю. Я хворію напевно сказом, Певно, скоро прихід зловлю. І думками моїми думано, і про колір твоїх очей. Я багато чого придумала. Зрозумівши не мало речей. І сьогодні в петлі стоячи. Бачу світло і свій тоннель. І я завжди про тебе думала, Я та фарба, в картині пастель.
2018-05-14 17:57:53
15
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Weronika Nikulina
реально, дякую. Я старалась. 💜
Відповісти
2018-05-14 18:03:16
Подобається
Weronika Nikulina
спасибо, действительно очень приятно😘☺️
Відповісти
2018-05-14 18:44:17
Подобається
Weronika Nikulina
можешь в личку скинуть идею стиха и первоначальную рифму
Відповісти
2018-05-14 19:10:48
Подобається
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2034
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9516