Фарбами
Weronika Nikulina
Ти потрібен мені як небо, А без неба я не жива. Я померла богиня Геба Попіл хвиль на твоїх губах. І моїми віршами сказано, те, як сильно тебе люблю. Я хворію напевно сказом, Певно, скоро прихід зловлю. І думками моїми думано, і про колір твоїх очей. Я багато чого придумала. Зрозумівши не мало речей. І сьогодні в петлі стоячи. Бачу світло і свій тоннель. І я завжди про тебе думала, Я та фарба, в картині пастель.
2018-05-14 17:57:53
15
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Weronika Nikulina
реально, дякую. Я старалась. 💜
Відповісти
2018-05-14 18:03:16
Подобається
Weronika Nikulina
спасибо, действительно очень приятно😘☺️
Відповісти
2018-05-14 18:44:17
Подобається
Weronika Nikulina
можешь в личку скинуть идею стиха и первоначальную рифму
Відповісти
2018-05-14 19:10:48
Подобається
Інші вірші поета
Notre Dame Постіронія серйозності Живий Папероїди
Інші поети
Yantsya
@jankaa
Mark
@dmoaa_Mark
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3027
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13419