Фарбами
Weronika Nikulina
Ти потрібен мені як небо, А без неба я не жива. Я померла богиня Геба Попіл хвиль на твоїх губах. І моїми віршами сказано, те, як сильно тебе люблю. Я хворію напевно сказом, Певно, скоро прихід зловлю. І думками моїми думано, і про колір твоїх очей. Я багато чого придумала. Зрозумівши не мало речей. І сьогодні в петлі стоячи. Бачу світло і свій тоннель. І я завжди про тебе думала, Я та фарба, в картині пастель.
2018-05-14 17:57:53
15
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Weronika Nikulina
реально, дякую. Я старалась. 💜
Відповісти
2018-05-14 18:03:16
Подобається
Weronika Nikulina
спасибо, действительно очень приятно😘☺️
Відповісти
2018-05-14 18:44:17
Подобається
Weronika Nikulina
можешь в личку скинуть идею стиха и первоначальную рифму
Відповісти
2018-05-14 19:10:48
Подобається
Інші вірші поета
Живий Без нього - ніяк. Пан Нічого нового, знову про тебе
Інші поети
Artiomtseva
@Artiomtseva
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16225
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2041