Про фізику, Фрейда і Ньютона
Weronika Nikulina
Сила тяжіння, що це? І куди нас постійно тягне? Спішимо всі на один потяг, І заскочити кожен прагне. Ми існуєм за швидкістю світла, і для космосу це секунда. А душа наша мирна і світла Як за книгою Фрейда Зігмунда. В нас життя ~ це той карлик Плутон. І той лід здатні ми розтопити. Силу, що вигадав нам Ньютон, Все що тягнеться, вдасться вхопити. Ми живемо в полоні фантазії, Трохи пристрасті трохи музики. Може здатися що це світ магії, Якщо тільки не знати фізики.
2019-12-01 16:46:00
3
0
Інші вірші поета
Лиш фея Notre Dame Фарбами Бездумно
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3839
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4709