Про фізику, Фрейда і Ньютона
Сила тяжіння, що це? І куди нас постійно тягне? Спішимо всі на один потяг, І заскочити кожен прагне. Ми існуєм за швидкістю світла, і для космосу це секунда. А душа наша мирна і світла Як за книгою Фрейда Зігмунда. В нас життя ~ це той карлик Плутон. І той лід здатні ми розтопити. Силу, що вигадав нам Ньютон, Все що тягнеться, вдасться вхопити. Ми живемо в полоні фантазії, Трохи пристрасті трохи музики. Може здатися що це світ магії, Якщо тільки не знати фізики.
2019-12-01 16:46:00
3
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2944
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5928