Голуб .
Михаил Петровский
Голуб опустивсь iз неба, На вiдстанi руки, I святий дух зiйшов на мене, Огорнув крильми, Стало затишно й спокiйно, Оселився мир, Розтупились темнi сили, Зупинився вир, I почув я в собi голос, Рiдний.не чужий, Не впаде iз тебе волос, Сину дорогий, Ти блукав в пiтьмi i хащах, А я звав.шукав, Сину блудний мiй.пропащий, Де ж ти пропадав, Та тепер вже не губися, I за мною йди, Коли хочеш пить.напийся, Животворноi води, I вода жива.родюча, Потече тодi, Переможе прiрви й кручi, У твоiм життi,,,
2020-01-02 19:48:52
0
0
Інші вірші поета
Суворість Щасливий Криниця Небокрай
Інші поети
Ail
@ail_bookworm
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2077
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12171