Небокрай
Михаил Петровский
Небокрай. Палав вечірній небокрай. А ми сиділи біля річки. Душа просилась вперто в рай. Та тіло не пускало грішне. Не буду я казать казок. Обіцянками сипать досить. Романтику серед зірок. Ти вже давно пізнала досі...
2020-01-05 13:40:14
2
0
Інші вірші поета
Поїзд. Я кресалои... Завдання. Над прірвою
Інші поети
moody_bear_
@moody_bear_
Jenn
@Jenna_Jeanne
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2241
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
7247