Небокрай
Михаил Петровский
Небокрай. Палав вечірній небокрай. А ми сиділи біля річки. Душа просилась вперто в рай. Та тіло не пускало грішне. Не буду я казать казок. Обіцянками сипать досить. Романтику серед зірок. Ти вже давно пізнала досі...
2020-01-05 13:40:14
2
0
Інші вірші поета
Червоні ягоди Криниця Едем. Птах у тенетах
Інші поети
Your_Loneliness
@Your_Loneliness
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3180
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2450