Над прірвою
Михаил Петровский
Над прірвою у житі. Між сяючих ззірок. Іду шляхом розбитим. До нових перемог. А жито,те високе. Не видно куда йти. І чути тільки клокіт. Буремної ріки. О, тільки би не впасти. Не потонуть в імлі. Я зрозумів що щастя. Немає на землі. Грошей завжди мало. І влада вже не в смак. То все пусті принади. Що плутають нам шлях...
2020-01-05 13:33:45
0
0
Інші вірші поета
Я живу... Дві ріки Мандри. Морська ідилія
Інші поети
Solo Frau
@frausolo
Liv
@L_Iv
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3939
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1717