Над прірвою
Михаил Петровский
Над прірвою у житі. Між сяючих ззірок. Іду шляхом розбитим. До нових перемог. А жито,те високе. Не видно куда йти. І чути тільки клокіт. Буремної ріки. О, тільки би не впасти. Не потонуть в імлі. Я зрозумів що щастя. Немає на землі. Грошей завжди мало. І влада вже не в смак. То все пусті принади. Що плутають нам шлях...
2020-01-05 13:33:45
0
0
Інші вірші поета
Криниця Я живу... Мандри. Згадай...
Інші поети
-Rayures
@Catalina_P
John Sarah
@Watiri
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1271
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3657