Над прірвою
Михаил Петровский
Над прірвою у житі. Між сяючих ззірок. Іду шляхом розбитим. До нових перемог. А жито,те високе. Не видно куда йти. І чути тільки клокіт. Буремної ріки. О, тільки би не впасти. Не потонуть в імлі. Я зрозумів що щастя. Немає на землі. Грошей завжди мало. І влада вже не в смак. То все пусті принади. Що плутають нам шлях...
2020-01-05 13:33:45
0
0
Інші вірші поета
Вільний. Я живу... Завдання. Згадай...
Інші поети
B I
@boredintrovert
安德烈
@aandrew
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5002
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4754