Безцінне
Витираєш зморшки з душі,
бо втратила усі датчики терпіння,
Бо перев’язала минуле мотузкою, заклеїла скотчем образи,
Спалила усі до і після,
без цензури до тла -
Бо море в тобі перестало звучати, сухе стало
на сльози.
Молись, смійся, грай в рольові ігри сама з собою,
А ти, серце, спи, спи,
загорнувшись в календар спокою,
Нехай проллється зима, мов молоко, і принесе тепло
У скроні міста, поки легені хворіють бронхітом
від холоду.
2022-11-19 19:55:55
3
0