Безцінне
            
            Витираєш зморшки з душі, 
бо втратила усі датчики терпіння,
Бо перев’язала минуле мотузкою, заклеїла скотчем образи, 
Спалила усі до і після, 
без цензури до тла - 
Бо море в тобі перестало звучати, сухе стало
 на сльози. 
Молись, смійся, грай в рольові ігри сама з собою,
А ти, серце, спи, спи, 
загорнувшись в календар спокою,
Нехай проллється зима, мов молоко, і принесе тепло
У скроні міста, поки легені хворіють бронхітом
 від холоду.
            2022-11-19 19:55:55
            
            
                                                    3
                
                
                
        0