Безцінне
Витираєш зморшки з душі, бо втратила усі датчики терпіння, Бо перев’язала минуле мотузкою, заклеїла скотчем образи, Спалила усі до і після, без цензури до тла - Бо море в тобі перестало звучати, сухе стало на сльози. Молись, смійся, грай в рольові ігри сама з собою, А ти, серце, спи, спи, загорнувшись в календар спокою, Нехай проллється зима, мов молоко, і принесе тепло У скроні міста, поки легені хворіють бронхітом від холоду.
2022-11-19 19:55:55
3
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4384
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4703