Вітряне
Ховай у кулак власні архіви пам'яті, Бо пам'ять - як жебрак, що забирає сьогодення, Б’є очевидним у серце, справжнім у мозок, І краде літери теперішнього з тебе. Обмежуючи твою крилатість, Тицяє помилками у лице, І світанкове у тобі січеться, І маленький клубок почорнілої віри ходить, заглядає за край обгортки душі, аби витерти темінь.
2021-02-28 10:20:26
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
класно👍
Відповісти
2021-04-29 19:45:28
1
Олеся Шевчук
@Сандра Мей спасибі😍
Відповісти
2021-05-02 09:54:45
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2704
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2141