Вітряне
            
            Ховай у кулак
 власні архіви пам'яті, 
Бо пам'ять - як жебрак,
 що забирає сьогодення, 
Б’є очевидним у серце, 
справжнім у мозок, 
І краде літери теперішнього з тебе. 
Обмежуючи твою крилатість, 
Тицяє помилками у лице, 
І світанкове у тобі 
січеться, 
І маленький клубок почорнілої віри
 ходить, 
заглядає за край обгортки душі, 
аби витерти темінь.
            2021-02-28 10:20:26
            
            
                                                    1
                
                
                
        2