Вітряне
Олеся Шевчук
Ховай у кулак власні архіви пам'яті, Бо пам'ять - як жебрак, що забирає сьогодення, Б’є очевидним у серце, справжнім у мозок, І краде літери теперішнього з тебе. Обмежуючи твою крилатість, Тицяє помилками у лице, І світанкове у тобі січеться, І маленький клубок почорнілої віри ходить, заглядає за край обгортки душі, аби витерти темінь.
2021-02-28 10:20:26
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
класно👍
Відповісти
2021-04-29 19:45:28
1
Олеся Шевчук
@Сандра Мей спасибі😍
Відповісти
2021-05-02 09:54:45
1
Інші вірші поета
Зернятко світла ****** She Файли пам'яті
Інші поети
Марія
@Ria_maria_21
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4028
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1412