Вітряне
Ховай у кулак власні архіви пам'яті, Бо пам'ять - як жебрак, що забирає сьогодення, Б’є очевидним у серце, справжнім у мозок, І краде літери теперішнього з тебе. Обмежуючи твою крилатість, Тицяє помилками у лице, І світанкове у тобі січеться, І маленький клубок почорнілої віри ходить, заглядає за край обгортки душі, аби витерти темінь.
2021-02-28 10:20:26
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
класно👍
Відповісти
2021-04-29 19:45:28
1
Олеся Шевчук
@Сандра Мей спасибі😍
Відповісти
2021-05-02 09:54:45
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5126
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10879