Вітряне
Олеся Шевчук
Ховай у кулак власні архіви пам'яті, Бо пам'ять - як жебрак, що забирає сьогодення, Б’є очевидним у серце, справжнім у мозок, І краде літери теперішнього з тебе. Обмежуючи твою крилатість, Тицяє помилками у лице, І світанкове у тобі січеться, І маленький клубок почорнілої віри ходить, заглядає за край обгортки душі, аби витерти темінь.
2021-02-28 10:20:26
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
класно👍
Відповісти
2021-04-29 19:45:28
1
Олеся Шевчук
@Сандра Мей спасибі😍
Відповісти
2021-05-02 09:54:45
1
Інші вірші поета
Лаконічне Winter Мінус один Безцінне
Інші поети
TheCoalwalker
@TheCoalwalker
J. Allman
@jj_allman
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1463
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4204