Грудень

Олеся Шевчук

Ця ніч руйнує усі композиції світла і ковтає безкінечністю тіло, І всі рамки дозволеного розсіює в далечині темряви, І кожен біль, що спустошував, знімає, мов брудний одяг, щоб не зчорніло Серце, що одягає забуття, як панцир, щоб стихли вулкани всередині. Бо досить ненадійної правди обміну серцевих ритмів, Досить ховати емоції в шумах своєї залежності, Досить виснажуватись від неправильних дій і роздумів - Бо серце не підлягає обміну. Вичерпує свої ресурси.

2021-12-01 17:13:52

2

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Олеся Шевчук

Дякую Наталочко що завжди так високо мене оцінюєте))

Відповісти

2021-12-05 12:54:21

Подобається

Сандра Мей

Мені сподобалось. Не знаю чому , але мене це змушує задуматись про буття життя. Вірш чудовий, естетичний.

Відповісти

2022-11-10 15:08:25

1

Олеся Шевчук

@Сандра Мей Дуже дякую)

Відповісти

2022-11-16 16:38:18

1

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5257

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

8

13511