Скільки тобі
Скільки тобі, чотирнадцять? - Твої сни ще достоту гарні, Відчуваєш, як у них пахне дикою м'ятою, а мрії такі безхмарні. Скільки тобі, вісімнадцять? - Гладиш вдома пухнасту кішку, Струшуєш серце від зерняток, що в любові скупалися трішки. Скільки тобі, уже двадцять? - Чуєш крики сусідів навпроти, Обіцяєш собі, що у тебе не буде так, промінь сонця торкнувся рота. Скільки тобі, уже двадцять п'ять? - В тобі всього є багато, Десь у тобі виткана ніжність, хоча в тобі її чимало. Скільки тобі, поза тридцять? - Ти знайшла те, що шукала, Твій маленький принц із тобою, ти багато втратила і нового пізнала. Скільки тобі, тридцять п'ять? - Життя різало і кусало, Мов гадюка, ламало тебе, та ти тільки сильнішою стала. І коли сон на повіки зорі сипле, ти знов пригадуєш Все що трапилось на твоєму шляху, всі рубці, що зійшли, рахуєш. Скільки скинула з себе і втамувала дощів, І що між рядками таки відчула.
2021-01-26 19:43:08
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олеся Шевчук
Дуже Вам дякую))
Відповісти
2021-02-07 14:07:19
Подобається
Сандра Мей
Вав. Це щось прекрасне, чарівне й задумливе. Я читала на одному подиху. Авторе ви молодець. Вірш просто вогонь🔥, а я в захваті🤩
Відповісти
2022-11-17 04:38:03
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4002
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1761