Скільки тобі

Олеся Шевчук

Скільки тобі, чотирнадцять? - Твої сни ще достоту гарні, Відчуваєш, як у них пахне дикою м'ятою, а мрії такі безхмарні. Скільки тобі, вісімнадцять? - Гладиш вдома пухнасту кішку, Струшуєш серце від зерняток, що в любові скупалися трішки. Скільки тобі, уже двадцять? - Чуєш крики сусідів навпроти, Обіцяєш собі, що у тебе не буде так, промінь сонця торкнувся рота. Скільки тобі, уже двадцять п'ять? - В тобі всього є багато, Десь у тобі виткана ніжність, хоча в тобі її чимало. Скільки тобі, поза тридцять? - Ти знайшла те, що шукала, Твій маленький принц із тобою, ти багато втратила і нового пізнала. Скільки тобі, тридцять п'ять? - Життя різало і кусало, Мов гадюка, ламало тебе, та ти тільки сильнішою стала. І коли сон на повіки зорі сипле, ти знов пригадуєш Все що трапилось на твоєму шляху, всі рубці, що зійшли, рахуєш. Скільки скинула з себе і втамувала дощів, І що між рядками таки відчула.

2021-01-26 19:43:08

3

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Олеся Шевчук

Дуже Вам дякую))

Відповісти

2021-02-07 14:07:19

Подобається

Сандра Мей

Вав. Це щось прекрасне, чарівне й задумливе. Я читала на одному подиху. Авторе ви молодець. Вірш просто вогонь🔥, а я в захваті🤩

Відповісти

2022-11-17 04:38:03

Подобається

Схожі вірші

Всі

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

46

5

1504

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1239