Скільки тобі
Скільки тобі, чотирнадцять? - Твої сни ще достоту гарні, Відчуваєш, як у них пахне дикою м'ятою, а мрії такі безхмарні. Скільки тобі, вісімнадцять? - Гладиш вдома пухнасту кішку, Струшуєш серце від зерняток, що в любові скупалися трішки. Скільки тобі, уже двадцять? - Чуєш крики сусідів навпроти, Обіцяєш собі, що у тебе не буде так, промінь сонця торкнувся рота. Скільки тобі, уже двадцять п'ять? - В тобі всього є багато, Десь у тобі виткана ніжність, хоча в тобі її чимало. Скільки тобі, поза тридцять? - Ти знайшла те, що шукала, Твій маленький принц із тобою, ти багато втратила і нового пізнала. Скільки тобі, тридцять п'ять? - Життя різало і кусало, Мов гадюка, ламало тебе, та ти тільки сильнішою стала. І коли сон на повіки зорі сипле, ти знов пригадуєш Все що трапилось на твоєму шляху, всі рубці, що зійшли, рахуєш. Скільки скинула з себе і втамувала дощів, І що між рядками таки відчула.
2021-01-26 19:43:08
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олеся Шевчук
Дуже Вам дякую))
Відповісти
2021-02-07 14:07:19
Подобається
Сандра Мей
Вав. Це щось прекрасне, чарівне й задумливе. Я читала на одному подиху. Авторе ви молодець. Вірш просто вогонь🔥, а я в захваті🤩
Відповісти
2022-11-17 04:38:03
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2449
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1854