Скільки тобі
Скільки тобі, чотирнадцять? - Твої сни ще достоту гарні, Відчуваєш, як у них пахне дикою м'ятою, а мрії такі безхмарні. Скільки тобі, вісімнадцять? - Гладиш вдома пухнасту кішку, Струшуєш серце від зерняток, що в любові скупалися трішки. Скільки тобі, уже двадцять? - Чуєш крики сусідів навпроти, Обіцяєш собі, що у тебе не буде так, промінь сонця торкнувся рота. Скільки тобі, уже двадцять п'ять? - В тобі всього є багато, Десь у тобі виткана ніжність, хоча в тобі її чимало. Скільки тобі, поза тридцять? - Ти знайшла те, що шукала, Твій маленький принц із тобою, ти багато втратила і нового пізнала. Скільки тобі, тридцять п'ять? - Життя різало і кусало, Мов гадюка, ламало тебе, та ти тільки сильнішою стала. І коли сон на повіки зорі сипле, ти знов пригадуєш Все що трапилось на твоєму шляху, всі рубці, що зійшли, рахуєш. Скільки скинула з себе і втамувала дощів, І що між рядками таки відчула.
2021-01-26 19:43:08
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Олеся Шевчук
Дуже Вам дякую))
Відповісти
2021-02-07 14:07:19
Подобається
Сандра Мей
Вав. Це щось прекрасне, чарівне й задумливе. Я читала на одному подиху. Авторе ви молодець. Вірш просто вогонь🔥, а я в захваті🤩
Відповісти
2022-11-17 04:38:03
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3978
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2704