Torturer

Palak Verma

Running inside my head, you've been saying things to me, Making me cry all day long, In the end, you prove the blame is on me. I've been lying to myself, thinking that only you can love me, And now all that I've left, is the shit that I used to see. Now, my body doesn't collaborate, my soul is not free, You've been making me sick, with all your words which went right through me, In the end, you just come to me, in need for explainations, As if I was the one who was behind all these frustrations, You've been killing me with tears, saying I was the damn torturer, But before you put the blame on me this time, Let me tell you, I'm always the most hurt.

2018-09-03 09:03:57

Інші вірші поета

To Lose Myself Moonlit Night Let Love His Parts in Me

Інші поети

Story Scribe

@StoryScribe

Воланд Дарсі

@nikita_rastorguev

Rúben Magalhães

@RuMagalhaes

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15901

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11493