Gouttes D'Amort
La jeune fille marche sur les froides dalles, Lèvres exsangues, chevelure abandonnée, Les larmes coulent sur son visage fané. Elle les essuie d’une main machinale. Clop Eternellement perdue, les yeux dans le vide, Chantant l’amour, chantant la mort, vagabonde Son fantôme errant et sa triste mélopée, Coupable d’une bonté d’âme candide. Clop Elle est là. Elle s’approche et touche le verre. Son image apparaît, tremblante, diaphane. Ses traits fins reflètent une peine inhumaine. Elle se languit d’un bonheur trop éphémère. Clop Elle se retourne, sa robe couleur fumée Vole. Elle voit la dague dans son dos plantée, Le sang s’échappe, gouttes d’amour, gouttes de mort. Elle l’a sauvé, l’homme tant aimé. Mémé
2020-10-27 20:02:36
32
16
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (16)
Mémé Paradoxx
@ Shella Merci! A l'origine c'était un drabble, mais j'ai rajouté un ou deux vers pour la compréhension (qui n'est toujours pas au top 😅)
Відповісти
2020-11-12 11:28:37
Подобається
Cheril Dnv
J'adore 💕
Відповісти
2020-11-17 19:51:55
1
Mémé Paradoxx
@Cheril Dnv 😊😊 merciii
Відповісти
2020-11-18 13:32:51
Подобається
Схожі вірші
Всі
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7504
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4391