Visage
Elle est toujours aussi lâche. Et dans le noir elle se cache. L'obscurité est son amie, Les projecteurs, ses ennemis. Pour disparaître : tour de passe-passe. Ou une main plaquée sur la face Ses mots ne sont que des murmures. La discrétion est son armure. De peur qu'on fixe sa figure, En silence elle longe les murs. La pauvre a déjà tout subi, Les insultes, les moqueries. Malformation ou accident, Mais peu importe pour les gens Son triste visage meurtri, Est pourtant unique, et non laid. Mais il lui gâche tant la vie, Qu'elle n'existe plus pour de vrai.
2022-10-02 10:15:09
6
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Perdix
@lys merci ! :)
Відповісти
2022-10-02 12:10:54
1
KAYSEE
Tu écris vraiment bien :)
Відповісти
2022-10-02 12:45:47
1
ʏaʏa
Le dernier vers wow >>
Відповісти
2022-10-10 20:42:49
1
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3506
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3609