Твоє сонце
Владислава Тріус
Коли твоє сонце піде на захід стрімко, А зорі погаснуть і місяць не зійде на небо І темрява вкриє і вдарить у душу мітко, І хмари потоплять захований місяць-лебідь, Коли твоя тиша вже більш не зіткнеться із вітром, Коли твої стіни вже більше не захист для тебе І думи коли розчиняються у повітрі, І тисне на тебе вага потемнілого неба, Коли вже надія лишає останню кімнату, Весняне тепло твій найзліший у світі ворог І страх із безвихіддю грають для тебе сонату, І все у блідому серці вкриває морок Згадай, що одначе, як би того не хотіли І як би та ніч не жадала побути подовше Незалежно від всього ранок всерівно прийде І знову на сході з'явиться вільне сонце.
2021-12-15 07:48:49
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ашаннiя
Дуже сильний вірш
Відповісти
2022-10-16 08:23:25
1
Владислава Тріус
@Ашаннiя Дякую :)
Відповісти
2022-10-17 19:43:44
Подобається
Інші вірші поета
Молитва/Лови Привіт Вона складала білизну й ламала всі мости... Cьогодні була гроза...
Інші поети
fik_snaet_kto
@fik_snaet_kto
Любов
@lyubov_gladunyak
Maria
@maybe_baby
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1411
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1042