Твоє сонце
Коли твоє сонце піде на захід стрімко, А зорі погаснуть і місяць не зійде на небо І темрява вкриє і вдарить у душу мітко, І хмари потоплять захований місяць-лебідь, Коли твоя тиша вже більш не зіткнеться із вітром, Коли твої стіни вже більше не захист для тебе І думи коли розчиняються у повітрі, І тисне на тебе вага потемнілого неба, Коли вже надія лишає останню кімнату, Весняне тепло твій найзліший у світі ворог І страх із безвихіддю грають для тебе сонату, І все у блідому серці вкриває морок Згадай, що одначе, як би того не хотіли І як би та ніч не жадала побути подовше Незалежно від всього ранок всерівно прийде І знову на сході з'явиться вільне сонце.
2021-12-15 07:48:49
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ашаннiя
Дуже сильний вірш
Відповісти
2022-10-16 08:23:25
1
Владислава Тріус
@Ашаннiя Дякую :)
Відповісти
2022-10-17 19:43:44
Подобається
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5246
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5173