Твоє сонце
Коли твоє сонце піде на захід стрімко, А зорі погаснуть і місяць не зійде на небо І темрява вкриє і вдарить у душу мітко, І хмари потоплять захований місяць-лебідь, Коли твоя тиша вже більш не зіткнеться із вітром, Коли твої стіни вже більше не захист для тебе І думи коли розчиняються у повітрі, І тисне на тебе вага потемнілого неба, Коли вже надія лишає останню кімнату, Весняне тепло твій найзліший у світі ворог І страх із безвихіддю грають для тебе сонату, І все у блідому серці вкриває морок Згадай, що одначе, як би того не хотіли І як би та ніч не жадала побути подовше Незалежно від всього ранок всерівно прийде І знову на сході з'явиться вільне сонце.
2021-12-15 07:48:49
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ашанія
Дуже сильний вірш
Відповісти
2022-10-16 08:23:25
1
Владислава Тріус
@Ашанія Дякую :)
Відповісти
2022-10-17 19:43:44
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11183
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1548