Сьома ранку

Владислава Тріус

Близько сьомої ранку, Коли твої сни розсіювалися на рожевих хмарах Я зрозуміла, Що кохаю тебе, А по віконних рамах текла нічна телефонна розмова. Я куталась в ковдру - Без тебе холодні руки, Перекидалася з ліва на право у ліжку від тої муки кохання І знала, що дам тобі серце Десь о сьомій годині Зрання Той день був холодний, Дощ навмання заплітав-розплітав комусь коси Хтось йшов на роботу, когось везли на навчання Годині в десятій я ближче до вечора, Сказала тобі, що виношую в серці кохання. Дощ дріботів по шибках холодним льодом Чай у склянці просив його підігріти І люди-човни кудись поплили згодом, Не зчепивши моєї свідомості, як могли вміти. Я припускала, що серце розколиться надвоє, Буде люта зима і не зможу зігрітися газом, Але вранці, годині о сьомій, я посміхалася- Нам було тепло. Відтоді ми були разом. 04.10.22

2022-10-09 15:45:10

Інші вірші поета

Немає Наливаючись небом... "Бувають німби, бувають роги..." Ніч і вереда

Інші поети

Де Лайт

@fosfadok

Леонид Коляда

@im_space

Merlin911

@garovan321

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

2117

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2675