Зорі й орбіти
Владислава Тріус
Я бачу, як на мене сипляться твої зорі й орбіти, А дерево за вікном зустріча кришталеві ранки, Всі люди говорять небу для чого і як треба жити І посипають сіллю бетонні ґанки. Я чую як сонячний пил застеляє моє підвіконня, Обличчя твоє цілувавши зморшками сміху, І люди-коти на душі муркотять сонно, Коли вечір вмикає світло в моєму лігві. Десь там за очима, що дивляться сонцем і медом, Вплітаєш думки недосліджені сонцем у квіти Кожна людина має окреме небо, І я бачу як ти розсипаєш зорі й орбіти.
2021-03-30 08:53:45
4
0
Інші вірші поета
Човен Українська ніч Сьома ранку "Бувають німби, бувають роги..."
Інші поети
D. K.V.
@d_kv
Airad
@dassha
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2177
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2354