Зорі й орбіти
Я бачу, як на мене сипляться твої зорі й орбіти,
А дерево за вікном зустріча кришталеві ранки,
Всі люди говорять небу для чого і як треба жити
І посипають сіллю бетонні ґанки.
Я чую як сонячний пил застеляє моє підвіконня,
Обличчя твоє цілувавши зморшками сміху,
І люди-коти на душі муркотять сонно,
Коли вечір вмикає світло в моєму лігві.
Десь там за очима, що дивляться сонцем і медом,
Вплітаєш думки недосліджені сонцем у квіти
Кожна людина має окреме небо,
І я бачу як ти розсипаєш зорі й орбіти.
2021-03-30 08:53:45
4
0