Зорі й орбіти
Владислава Тріус
Я бачу, як на мене сипляться твої зорі й орбіти, А дерево за вікном зустріча кришталеві ранки, Всі люди говорять небу для чого і як треба жити І посипають сіллю бетонні ґанки. Я чую як сонячний пил застеляє моє підвіконня, Обличчя твоє цілувавши зморшками сміху, І люди-коти на душі муркотять сонно, Коли вечір вмикає світло в моєму лігві. Десь там за очима, що дивляться сонцем і медом, Вплітаєш думки недосліджені сонцем у квіти Кожна людина має окреме небо, І я бачу як ти розсипаєш зорі й орбіти.
2021-03-30 08:53:45
4
0
Інші вірші поета
Абрикоси -Слухай сюди, хлопці... Він був колючий, вона була ніжна... Твої "Мурки"
Інші поети
MaggieB
@MaggieB
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3022
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2480