Зорі й орбіти
Я бачу, як на мене сипляться твої зорі й орбіти, А дерево за вікном зустріча кришталеві ранки, Всі люди говорять небу для чого і як треба жити І посипають сіллю бетонні ґанки. Я чую як сонячний пил застеляє моє підвіконня, Обличчя твоє цілувавши зморшками сміху, І люди-коти на душі муркотять сонно, Коли вечір вмикає світло в моєму лігві. Десь там за очима, що дивляться сонцем і медом, Вплітаєш думки недосліджені сонцем у квіти Кожна людина має окреме небо, І я бачу як ти розсипаєш зорі й орбіти.
2021-03-30 08:53:45
4
0
Схожі вірші
Всі
Присвячую
Присвячую тобі вірші українською, Бо не знаю, якою мовою висловлювати свої почуття. Хоча, для тебе, мабуть, краще російською, Але я вірю: зрозумієш і так. Бо коли ми зустрінемось, важливим буде лиш погляд: Серце не потребуватиме слів, Йому буде байдуже звідки ми родом, Навіть, якщо з ворожих країн.
73
4
3670
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3713