Зорі й орбіти
Владислава Тріус
Я бачу, як на мене сипляться твої зорі й орбіти, А дерево за вікном зустріча кришталеві ранки, Всі люди говорять небу для чого і як треба жити І посипають сіллю бетонні ґанки. Я чую як сонячний пил застеляє моє підвіконня, Обличчя твоє цілувавши зморшками сміху, І люди-коти на душі муркотять сонно, Коли вечір вмикає світло в моєму лігві. Десь там за очима, що дивляться сонцем і медом, Вплітаєш думки недосліджені сонцем у квіти Кожна людина має окреме небо, І я бачу як ти розсипаєш зорі й орбіти.
2021-03-30 08:53:45
4
0
Інші вірші поета
Привіт Наливаючись небом... Сварка Немає
Інші поети
Serg Leon
@Serg_Leon
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
60
4
8034
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1688