Забуття
Розвій мою душу за вітром, І думки над дубами розвій, Може, десь, над зірками і миром, Розхлюпочеться наш прибій... Попали в моїй пам'яті листя, Де писались рожеві вірші, Забери всі пісні, як годиться, Потопи, що були, листи, Потрощи мої сльози і сміхи, Перебий мені день і ніч, Де фігурки й узвари, як ліки, Де словами й очима навстріч, Знищи так, щоб ніколи й нікому І назавжди піди, де прибій, І розвій мою пам'ять додолу, І мене над дубами розвій...
2021-12-14 11:09:53
3
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
72
13
4991
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1430