"Бувають німби, бувають роги..."
Владислава Тріус
"Бувають німби, бувають роги", - так сказали руді коти. Хтось ногами топче дороги, Хтось будує глухі кути. Хтось комусь розплітає коси, В той же час освячує дім. Як тоді зрозуміти: він - роги, Чи все ж більшою мірою німб?
2021-10-30 07:40:52
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Володимир Мельник
Перефразовуючи класика: "Німби..., роги..., головне - хвіст!" )))
Відповісти
2022-01-24 13:50:11
1
Владислава Тріус
@Володимир Мельник влучно!)))
Відповісти
2022-01-24 19:49:20
Подобається
Інші вірші поета
Він був колючий, вона була ніжна... Човен Забуття Чай
Інші поети
Vinay Deshlahare
@avin_rafael
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3855
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12576