Вона йшла і губилась, падала і вставала...
Вона йшла і губилась, Падала і вставала, Бігла, стояла, мовчала, дивилась, кричала. Вона була впевнена, Вона була волелюбна. Яскрава і тиха, Скоромна і позашлюбна. За нею тяглися мости і падали зорі, На неї завжди чекав будь - який потяг, А вона, не склавши валізи, усе молилась, Щоби сонцю на морі зрання дарувати дотик. І коли пішов з платформи останній з останніх, А валіза лежала пуста, забившись під ліжко, Вона сказала, що мріяти - всепровально, І пішла зі спальні, губитися, грубо і ніжно. 23.01.19
2021-03-08 23:33:31
3
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3837
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4525