№6
«Обыкновенный человек ждет хорошего или дурного извне, то есть от коляски и кабинета, а мыслящий – от самого себя.» («Палата №6», А.П. Чехов) Я не царь Салтан и не Змей Горыныч. Если честно, вовсе не знаю, кто я. Я читал диагноз, Андрей Ефимыч. Слово очень звучное: «паранойя». ДУши в жесть запаяны - как консервы. Но мечты читаются междустрочно. А мои, Ефимыч, наружу нервы. Я не знаю в чём, но виновен точно. И во сне и в жизни одни кошмары. Сквозь духи от «Gucci» несёт зловоньем. В нашем мире властвуют санитары, Упиваясь силой и беззаконьем. Цель одна – солидней собрать пожитки, Замутить ремонт, как сосед в прихожей. Наш народец – сторож, сродни Никитке - С красным носом, пьяной опухшей рожей. Наши дни обманчиво скоротечны, Не успел моргнуть – отдыхаешь в морге. Но к Никите, доктор, Вы зря беспечны, - Шанса ждёт, чтоб съездить и Вам по морде. А для нищих духом и жизнь – копейка, За неё хвататься – не много ль чести? Вот придёт юродивый Моисейка, Объяснит, какие в округе вести: Про что ходят сплетни меж баб базарных, Про святого вора и попа продажного. Человек – заложник у чувств коварных, Но покой не вне, а внутри у каждого. Всякий жить раздольно имеет право Между богадельнею и пивнухой. Остаётся горстка – кто мыслит здраво, Да и те с поехавшею кукухой. Пользуясь приёмом неразберихи, Заливаясь водкой, а не кефиром, Власть в дурдоме нашем «отжали» психи, И законы пишут. И правят миром. А в шестой палате лучи рассвета. Только это, доктор, отнять слабо им. Раз неизлечимо больна планета, Забивай. Покурим перед отбоем.
2023-02-05 10:47:35
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5451
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4530