АКУТАҐА́ВА

Андрій Лаврик

На підвіконні забута кава, Час зупинив звичний рух планети. Переді мною Акутаґа́ва – Розповідає свої секрети. Смачна печеня шкварчить в пательні, Певно, вчинити хоче пожежу. А я читаю «Муки пекельні», І за митцем Йосіхіде стежу. Всі сльози стануть лише вологою, Якщо до творчості маєш хист. Коли ти йдеш власною дорогою, Життя отримує справжній зміст. Самотність діє митцю на нерви, Та знайдеш тільки коли загубиш. Щоби створити справжні шедеври, Треба убити усе, що любиш.

2023-02-12 16:11:24

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Еліна Сірик

Чудовий вірш!

Відповісти

2023-02-12 17:18:03

Подобається

просто веселка

Останній стовпчик прямо в серце...

Відповісти

2023-02-12 19:40:00

Подобається

Мартин ІДЕН

Круто!

Відповісти

2023-02-12 21:17:14

Подобається

Інші вірші поета

MORS CERTA, VITA INCERTA Мне блуждать в застенках её души От сумы да от тюрьмы АМНIСТIЯ

Інші поети

Edelweiss

@Edelweiss

Меліса

@kolucha

Tiffany

@Aphrodite03100224

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3792

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2057