АКУТАҐА́ВА
Андрій Лаврик
На підвіконні забута кава, Час зупинив звичний рух планети. Переді мною Акутаґа́ва – Розповідає свої секрети. Смачна печеня шкварчить в пательні, Певно, вчинити хоче пожежу. А я читаю «Муки пекельні», І за митцем Йосіхіде стежу. Всі сльози стануть лише вологою, Якщо до творчості маєш хист. Коли ти йдеш власною дорогою, Життя отримує справжній зміст. Самотність діє митцю на нерви, Та знайдеш тільки коли загубиш. Щоби створити справжні шедеври, Треба убити усе, що любиш.
2023-02-12 16:11:24
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Еліна Сірик
Чудовий вірш!
Відповісти
2023-02-12 17:18:03
Подобається
просто веселка
Останній стовпчик прямо в серце...
Відповісти
2023-02-12 19:40:00
Подобається
Мартин ІДЕН
Круто!
Відповісти
2023-02-12 21:17:14
Подобається
Інші вірші поета
Эти глаза разжигают пожары Любовь Лето стало небылицею Они выходят ограниченным тиражом
Інші поети
Leno4eek
@Leno4eek
Sp Sp
@sp123
Kim Diamond
@DiaStf02
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13020
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9024