ДАМА ЧЕРВЕЙ
От Дамы Червей короли всех мастей Теряют сердечный покой. Ей каждый король помножен на ноль – К шестёркам отправлен в отбой. У Дамы Червей поцелуи хмельней, Чем вина элитных сортов. Да будь ты хоть туз, усат иль безус, Ты в свите послушных рабов. У Дамы Червей взгляд сабли острей. Зарубит – перечить посмей. Все прочие дамы пускаются в драмы, Не в силах соперничать с ней. Пред Дамой Червей сто тысяч путей. Судьба ей в служанки дана. А ты, мой дружок, - лишь одна из дорог, Которыми ходит она. У Дамы Червей боги спят у ступней. Весь мир у её стройных ног. Гадай не гадай, с ней в аду даже рай. С ней святы и грех и порок. А Дама Червей – пылкий демон страстей. Всю душу вам испепелит. Печальный поэт – бубновый валет Её совершенством побит.
2023-02-02 19:27:49
1
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3250
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4725