ДАМА ЧЕРВЕЙ
Андрій Лаврик
От Дамы Червей короли всех мастей Теряют сердечный покой. Ей каждый король помножен на ноль – К шестёркам отправлен в отбой. У Дамы Червей поцелуи хмельней, Чем вина элитных сортов. Да будь ты хоть туз, усат иль безус, Ты в свите послушных рабов. У Дамы Червей взгляд сабли острей. Зарубит – перечить посмей. Все прочие дамы пускаются в драмы, Не в силах соперничать с ней. Пред Дамой Червей сто тысяч путей. Судьба ей в служанки дана. А ты, мой дружок, - лишь одна из дорог, Которыми ходит она. У Дамы Червей боги спят у ступней. Весь мир у её стройных ног. Гадай не гадай, с ней в аду даже рай. С ней святы и грех и порок. А Дама Червей – пылкий демон страстей. Всю душу вам испепелит. Печальный поэт – бубновый валет Её совершенством побит.
2023-02-02 19:27:49
1
0
Інші вірші поета
Это может закончиться плохо ? КУБИК РУБИКА Продиктовано осенью – записано с её слов
Інші поети
Joseph Slowly
@Animuster
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4526
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12143