Любимого имени мёд
Луна жемчужною брошкой Сверкает в небесной петлице. А полночь чёрною кошкой Крадётся по черепице. Врывается сумрак в окна, Как ластик, стерев детали. И тьма свернулась у ног на Скомканном одеяле. Скатилась звезда слезою. Пополнила память трофеи. А сны кружат надо мною, Как старые добрые феи. За миг до падения в омут, В котором нас встреча ждёт, Так сладостно губы тронут Любимого имени мёд.
2023-02-10 07:26:02
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8252