ДЬЯВОЛЬСКОЕ КАЗИНО
В притоне дьявол держит казино На самом тёмном переулке ночи. Поставив свою душу на «зеро», Я пьян, печален и сосредоточен. Плясали ведьмы топлес до зари, К ним жались бесы в сюртуках потёртых. Играли на гитарах упыри, Чудовищно фальшивя, «Остров мёртвых». Рубилась в преферанс бандитов шайка, Повешенная за свои грехи. Змеёю подпоясанный Бабайка Читал русалкам матерно стихи. Я глазом не повёл, не двинул бровью, Когда с небес нетопыри спустились вниз. Вино по вкусу отдавало кровью, И черти жарили на гриле с писком крыс. Скелеты в кости резались с азартом, У Лешего совсем не шла игра. А я выигрывал с нерадостным мне фартом В блэкджек, рулетку, покер, баккара. Притон исчез под петушиный крик, Луч солнца тьму разрезал, словно нить. Как жаль, нельзя мне душу хоть на миг Ни проиграть, ни бросить, ни пропить. * «Остров мёртвых» - симфоническая поэма С.В. Рахманинова, написанная в 1908—1909 годах в Дрездене. Главные мотивы поэмы: неотвратимость смерти и жажда жизни.
2023-02-05 07:20:16
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5567
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4687