ERGO SUM
Я стояв на пероні поміж вмерзлих у колію потягів, Серце билось спокійно, немов медитуючий Будда. Мені б краще мовчати, а я говорив: «Бійся протягів», Слухав, як сухим кашлем нам акомпанує застуда. Я раніше теж мріяв нічого не відчувати, На все відповідь мав, що у мене своя дзвіниця. І байдужість тепер зачинила за мною ґрати, Влучно цілить у душу самотність – іржава рушниця. Поки ніч нас баюкала, кутала та огортала, Я казав тобі: «Є одна жінка - струнка, мов струна, Вона мрії фарбує в яскравий колір марсАла, Запиває кохання тим же сортом сухого вина». І у неї, ти знаєш, така неземна краса, Що коли вона спить – Бог милується кращим своїм творінням. Поруч з нею й не хочеш – повіриш у чудеса, Серце в грудях тріпоче мов птах, а було лиш камінням. І у неї, повіриш, щастя в очах іскриться, А ім’я її вічно пульсує у мене в скронях. І коли уночі мені знову зима насниться, Вона душу зігріє у теплих своїх долонях. Не наблизять до щастя мене ні Париж, ні Джакарта, Свою спрагу одвічну у ній лиш одній утамую. В кожній книзі я виправлю хибну ідею Декарта. «Лиш коли відчуваю любов, я насправді існую».
2023-01-29 18:08:47
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Так і є
Відповісти
2023-01-31 22:14:40
Подобається
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3208
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3775